Е, бачу, — каже пан, — тобi тут мiсця мало. Постой же: розбишатимешся у москалях — скiльки хотя!
Панi аж верещить:
— У москалi його, у москалi!.. Тепер i прийом у городi; зараз i вези його!
— Вiзьмiть його! — крикнув пан на людей. — Зв'яжiть йому руки!
Прокiп не пручався, сам руки простиг, ще й всмiхнувся. А Назар пiд той гук до мене:
— Чого злякалась? Чого плачеш? Гiрше не буде!.. От чи буде краще, — не знаю…
