Інститутка
«Інститутка» Марка Вовчка — це соціально-побутова психологічна повість, у якій гостро піднято проблему панської влади над простими людьми. Пиха і вередливість панів викликають обурення, чесність і доброта підневільних людей — симпатію і співчуття. Іншими творами автора є оповідання «Козачка», «Невільничка» тощо.
Huquq egasi: ООО "Мультимедийное издательство Стрельбицкого"
Nashr sanasi: 2022
nashriyot: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
Qogʻoz sahifalar: 47
Taassurotlar1
Iqtiboslar36
Провела я чоловiка аж до Києва. У Києвi служити зосталась, а вiн з вiйськом кудись далеко на Литву пiшов.
— Не суши себе слiзьми, серденько! — приказував. — Я вернусь… сподiваюся. Сподiвайся й ти. Дожидай мене!
Дожидаю… Що яка ти, служба, довга! Уже сiм год, як вiн пiшов. Чи то ж побачу коли?.. У своєму селi не була. Перечула через люди, що всi живi. Ведеться так, як i перш велося. Бабуся живе, терпить, а про Назара нема й чутки. Служу, наймаюся, заробляю. Що наша копiйка? Кров'ю обкипiла! Та iнколи й менi так легко, так-то вже весело стане, як подумаю, що аби схотiла, — зараз i покинути ту службу вiльно. Подумаю такеньки — i року добуду. Якось розважить мене, пiдможе мене та думка, що вiльно менi, що не зв'язанi руки мої. «Це лихо дочасне, не вiчне!» — думаю.
Пiшли ми в хутiр попрощатись. Панiв не було дома; тiльки бабуся сама на господарствi. Бабусечко ж моя люба! А я її здалеку па вздвiр'ї пiзнала, а пiзнавши, заплакала. Душею живою вона тiльки жива була. Прибiжу до неї, обiймаю, як матiр рiдну.
Вип'ємо, — каже, — по повнiй, бо наш вiк недовгий!.. Бувайте здоровi, в кого чорнi брови!
- Asosiy
- ⭐️Проза
- Марко Вовчок
- 📖Інститутка
