про те, що говорить, робить або міркує інша людина, треба думати не часто, лише у випадку, коли якщо цього вимагає велика і загальнокорисна справа. Така людина зайнята виключно своїми власними справами, а постійним предметом її роздумів є жереб, що призначений їй побудовою Цілого.