Kitobdan iqtiboslar  Чорна Рада

Хіба ж уся жи­знь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти думаєш: от тут-то щастє! Аж глянеш - усе одна омана!
2 kishiga yoqdi
Fikr bildirish
мабуть, не така божа воля, щоб Україна з упокоєм хліба-солі уживала
1 kishiga yoqdi
Fikr bildirish
Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться.
1 kishiga yoqdi
Fikr bildirish
Звався бо­жим чо­ло­віком сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі, а хо­див без проводиря; у латаній свитині і без чобіт, а грошей но­сив повні кишені. Що ж він робив із тими грі­ш­ми? Вику­пляв невольників із неволі. Іще ж до того знав він лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може, він помагав свої­ми молитвами над недужим, а може, і свої­ми піснями; бо в йо­го пісня лилась, як чари, що слухає чо­ловік і не наслухає­ть­ся. За теє-то за все поважали його козаки, як батька; і хоть би, здається, попросив у кого остатню сви­тину з плечей на викуп невольника, то й ту б йому од­дав усякий.
1 kishiga yoqdi
Fikr bildirish
Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Киє­ве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії зли­годні на тебе з усіх боків збирались...
Fikr bildirish
не буду женитись, поки виросте - буду їй вірною дружиною».
Fikr bildirish
Чи га­разд, чи не гаразд, а з москалем нам треба укупі жити. Се вже так, батьку! - Ой, синку! - каже Шрам. - Рознюхали ми тепер добре бо­яр да воєвод московських! - Се, батьку, як до чоловіка! А москаль нам рідніший од ля­ха, і не слід нам од його одриватись. - Бог його знає! - каже здихнувши Шрам. - Може, воно так бу­де й лучче. - Уже ж пак не гiрше, батьку! Бо тут усi слухають одного, а там, що пан, то й король, i всяке ледащо норовить, як би козака в грязь затоптати. - Не дiждуть вони сього, невірнії душі! - каже Шрам, ухо­пи­в­шись за уса. - Отже, щоб не дождали, батьку, так треба нам з мос­ка­лем за руки держатись. Се ж усе одна Русь, боже мій ми­лий! Коли в нас заведеться добро, то й москалю буде луч­че.
Fikr bildirish
У нас окаянний Тетеря торгується з ляхами за християнські душі, у вас десять гетьманів хапає­ться за булаву, а що Вкраїна розідрана надвоє, про те усім ба­йдуже!
Fikr bildirish
їдуть у гості до веселого пана Чере­ваня.
Fikr bildirish
Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Киє­ве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії зли­годні на тебе з усіх боків збирались... Скілько-то князів, ли­цар­ства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько-то на твоїх улицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові христия­нської! Уже про тих Олегів, про тих Святославів, [27] про тії ясири половецькії ні­чого й згадувати. Ту славу, тії зли­годні ви­би­ла нам із голови без­бо­ж­на татарва, як уломився Батий у твої Золоті ворота. Буде з нас і недавніх споминок про твою руїну.
Fikr bildirish